9 траня - День Перемоги!

Історія створення та загальне визначення:

День Перемо́ги (рос. День Победы) — державне свято Радянського Союзу, що відзначалося щорічно 9 травня «на згадку про переможне завершення Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників». Дата пов'язана з прийняттям капітуляції Німеччини у війні в радянській зоні окупації в передмісті Берліна Карлсхорсті за московським часом. Встановлене указом президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року (ще до підписання) як день «всенародного торжества». У 1948 році, враховуючи жахливі наслідки війни, зокрема наявність на той момент величезної кількості інвалідів, свято скасували. Статус державного свята й неробочого дня 9 травня знову отримало 1965 року. З того часу супроводжувався урочистими військовими парадами радянської армії на Червоній площі в Москві. Також святкувався у деяких країнах Варшавського договору. З 1991 року, післярозвалу СРСР, продовжує святкуватися в низці пострадянських країн — Росії, Білорусі, Казахстані тощо. У більшості європейських країнДень перемоги в Європі відзначають 8 травня, а країнах Британської Співдружності — 7 травня.

Привітання з Днем Перемоги

Відійшла війна давно,
Менше ветеранів,
І не кличуть тепер в бій
Звуки барабанів!
Мир купається в весні,
І оркестр грає,
Кожний літній ветеран
Смуток розганяє!
Ми вітаємо з цим днем
Всіх тих, хто любить щастя,
Хай не буде на землі
Страшного нещастя!

1 травня.Історя створення свята

День міжнародної солідарності трудящих — в Україні, згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України, святковий неробочий день\

Походження Дня солідарності трудящих нерозривно пов'язане з боротьб

ою за коротший робочий день, яка розпочалася практично з початком введення фабричної системи виробництва в США.

Хоча домінуючою причиною перших страйків в країні була мізерна заробітна плата, питання коротшого робочого дня та право на створення робітничих організацій не були другорядними вимогами робітників. Згодом, в умовах все зростаючої тривалості робочого дня (яка іноді досягала 15-20 год. на день), вимога значного його скорочення стала визначальною.

Страйки 1877 року, в яких було задіяно десятки тисяч працівників залізниці та сталеварної промисловості були придушені спільними діями державних та столичних військових сил. Проте вже на початку 80-х вони розгорнулися з новою силою. Слід зауважити, що вони носили здебільшого мирний характер. В 1886 році кількість працівників, що безпосередньо приймали участь в боротьбі за 8-годинний робочий день досягла 500 000 чол. Центом руху за скорочення робочого дня було м. Чикаго.

1 травня 1886 року страйкували не тільки жителі Чикаго. До них приєдналися працівники Нью-Йорка, Балтимора, Вашингтона, Мілуокі, Цинцинатті, Пітсбурга, Детройта та ін. Проте демонстрація була зірвана працедавцями та представниками тогочасної влади, які сподівалися приглушити робітничий рух, знищивши його лідерів. Цей день увійшов в історію, як апогей боротьби за 8-годинний робочий день.

4 травня відбулася демонстрація на площі Хеймаркет (Haymarket Square) як протест проти поліцейської розправи над мітингуючими 3 травня, де було вбито 6 робітників, багато отримало поранення. Демонстрація була мирною і вже добігала до завершення, коли на місце події прибула поліція та пішла в атаку на демонстрантів. Сутичка закінчилася тим, що 7 поліцейських та 4 страйкарів було вбито.

Відповіддю чиказької верхівки на вимоги демонстрантів стала кривава бійня на площі Хеймаркет, запроторення за грати лідерів руху та погіршення умов праці для робітників.

Рух за скорочений робочий день відновився 1888 року, а вже через рік охопив всю країну.

14 липня 1889 року, після доповіді американських делегатів про робітничий рух в США, Паризьким Конгресом було прийняте рішення щодо організації «інтернаціональної демонстрації, коли у всіх країнах та містах в один визначений день струджені маси вийдуть на вулиці з вимогою офіційного скорочення робочого дня до 8 годин». Днем для проведення демонстрації було обрано 1 травня.

Вже 1890 року Міжнародний день солідарності трудящих відзначався в багатьох країнах світу масовими демонстраціями та страйками, хоча влада намагалася придушити їх силами правоохоронних органів. З середини 90-х років ХІХ століття на травневих демонстраціях почали проголошуватися вимоги покращення життєвих умов, заклики до міжнародної солідарності й боротьби проти мілітаризму та війни.

В радянські часи першотравневі демонстрації набули нового розмаху й масовості. Але на відміну від західних країн, де вони переросли в карнавальні дійства, носили соціально-політичний характер. Відоме гасло «Мир, праця, травень!» на довгі десятиліття закарбувалося в пам'яті людей

Марш Національного Єднання|03.05.2014

Відкриття меморіальної дошки Сергію Нігояну|21.04.2014

Директор Березнуватівської школи про Сергія Нігояна|21.04.2014

Думки односельчан Сергія Нігояна|21.04.2014

Солоне| 19.04.2014| Акція"Україна Єдина!" #3

Солоне| 19.04.2014| Акція"Україна Єдина!"

Великдень!

"Чистий четвер"

Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це всеприрода. Людина — частина її. Але у людини є можливість змінювати природу. Кожна змінапозначається на навколишньому середовищі.Навколишнє середовище потребує нашогозахисту та опіки.Сьогодні люди об'єднуються у товариства, метою яких є охорона природи.Ідорослі, і діти повинні об'єднати свої зусилля у справі захисту довкілля. Що ми ізробили! 27.03.2014 відбувся так званий "чистий четвер".Ми зібрали ініціативну групу людей якаприбрала частину вулиці Шевченка.Нагадаю,що на минулий суботник зібралось 4 людини,нацей четвер зібралось 11 чоловік,а саме:Найко Вадим,Соломко Юлія,Папченко Марія,АртурБухтіяров,Бира Ліза,Анжела Чепінська,Танцюра Саша,Кузьменко Юлія,СкоропадНаталія,Градовенко Юлія та Яценко Владислав.Селищний голова Копейко МихайлоМусійович залюбки допоміг нам у організації сміттєзбиральної техніки.Всі працювали насовість,залишили після себе чисту та охайну вулицю.Звичайно ми збираємось не востаннє,внайкращому випадку,наша ініціативна група буде збиратись майже що тидня.З кожним нашимзаходом кількість учасників все збільшується та збільшується.Ми просимо всих свідомихгромадян та жителів району приєднуватись,адже як голосить девіз нашої групи:"Якщо не ми, тохто? Хто, якщо не ми?".

Листівка до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка

Рідній Дніпропетровщині – 80 років

В цьому році 27 лютого прадавня козацька земля відзначатиме 80-річний ювілей утворення нашої прекрасної і неповторної Дніпропетровської області.Ми з неприхованою гордістю говоримо про свою 80-річну історію: це були по-справжньому великі роки становлення, зміцнення, злету, важких воєнних випробувань, повоєнної відбудови, твердого поступу вперед і вже у наші дні – утвердження нової незалежної України. Традиційно вона була й залишається провідним регіоном своєї держави, а її економічний розвиток значною мірою визначає загальну ситуацію в країні. Здобутки Дніпропетровської області з багатьох показників кращі в Україні, нині тут успішно відроджується її історичне минуле, духовне й культурне життя.Дніпропетровщина – перлина України. Вона має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть.Перші сліди пралюдини, знайдені тут, відносяться ще до епохи ранньог о кам’яного віку, вже понад 100 тисяч років тому наш край був заселений.

The Great Kyiv

Американка

Мы можем быть сильными
Верхом на мечте
Она просто американка
А в её сердце радужный сироп
Она - свободная душа, обжигающая дороги
Оседлаем пони этой ночью!

Я служу собственной пустоте

Накину что-нибудь кожаноеЗатем спущусь в барГрязный наш пониНью Йорк,в свете красных фонарей.

(с) Владислав Ример

Просто уеду в ночи

Я повидал мир,
Заполучил свой кусочек счастья.
Жаркие летние ночи в середине июля,
Сумасшедшие дни, городские огни.
И я до конца познал,
Твое красивое лицо и наэлектризованную душу.

Не бросай меня сейчас,
Не говори "прощай".
Я устал от чувства,
Будто я грёбаный сумасшедший!
Я один во мраке...
Я просто еду,просто еду.

Vladislaw Rimer (c)

Чёрный космос,белая комета

Странный мир...как плохая примета,
Так законы повёрнуты вспять.
И все ценности мрачного цвета,
И нельзя ничего поменять.
Буду яркой кометой,
Среди тёмных,невзрачненьких звёзд.
Пусть не ценится сердце поэта,
понимаю что мир мой не прост.
Но что сделал я вам столь плохого,
Ведь нельзя просто брать и бросать.
Моя жизнь как над морем дорога,
Я боюсь невесомость терять.
Почему я изгоем стаю?
Может быть...не в толпе моя доля.
Говорил,что как все я хочу,
Но в толпе какая свобода.
Громкий крик,и уже не спалось,
Безответный вопрос...
Вот что оно безысходность.
Не узнает никто моих чувств,
Но увы,всё пошло на износ.
И в слезах я пишу эти строки,
Не конец, не последний аккорд.
К вам слова может быть так далёки,
Но боюсь. что не хватит мне нот.
А теперь я другой,вы убили меня,
Я как голубь, в стае ворон.
Не "волнуйтесь",не дам я упасть,
Своей шляпе на полке корон.
Я как брошенный остров...
Вокруг море и  всё,
Только чайки кричат -"Уходи"
Но ведь остров не тонет(не помогут дожди).
Буду гордым,увы...
Лишь один раз живу,
Не хочу тратить жизнь на ваши понты,
Не хочу убивать я мечту!
Влодислав Ример (с)

Безумная суета (проза)

Проснёмся на переднем дворе
Пятно от вина на диване,
Но мне наплевать.
Потому что мы молоды,
И я не могу найти свою куртку.
И солнце встает.
Я все еще пьян?
Где моя куртка?
И, Боже мой, думаю я...
Эта суета безумна!
Возможно, мне нужно немного оклематься
А может быть, просто немного поспать...

"Литературное лицо Днепропетровска"- Владислав Ример

http://vk.com/rimer.vlad

"Рок-звезда"

Буду твоим дождём,
Ждать тебя у дверей.
Ты моя рок-звезда,
И софитов свет,
Едкий запах сигарет.
Что же держит нас?
Наш последний джаз.
В звучании весенних гроз,
Только давай без слёз...

(с) Владислав ример

Без чувств,без ощущений

Опять иду во мрак
Конец пути известен
Только жизнь еще трепещет
Говорит что выбор честен.*

Я падаю без чувств
И будто полегчало
И я знаю, что боли внутри нет
Есть только сердце, что стучит
оно

(c) Владислав Ример

Бабочка

Только ты одна,только я один,

Вокруг нас летает сигаретный дым.

Пьяный запах,холод и кровать,

Так хотелось ещё многое сказать.

Не успею.

Ты уходишь.

Заберёшь обиды,оставляя слёзы.

Догоню такси и найду тебя,

И холодный дождь,и пьяная дорога.

И встреча длилась так не долго.

Я получаю мощные удары в сердце,

Как жаль,что мы уже не будем вместе.. 

(c) Владислав Ример

Впевненість

Не треба чекати повіривши в долю,

І сльози збирати до себе в долоню.

Бо краще радіти і бути собою,

Кохати того,хто поруч з тобою.

Я зміст відчуваю в твоєму погляді,

І відчай я чую в твоєму слові.

Бачив крові слід на твоїх руках,

І нехочу знову відчувати страх.

(с) Владислав Ример